Ирина Артлис

Тиха ніч опустилась поволі на місто
І розкрила над ним панно золоте –
Скільки сяє зірок, хоч збирай з них намисто –
У ночі все таке чарівне!...

Ніч завжди дає поштовх аналізу дня,
Усіх справ, що устигли зробити
І щоб не довелося картати себе до рання –
Потрібно завжди по-совісті жити!

Адже вибір нам даний завжди
І вирішуєм тільки ми самі:
Куди йти й що робить,
Яким чином вести свої справи…

Наша доля у наших руках,
Тож давайте по-совісті жити!
Щоб тим паче, як станем в літах,
Не було чим себе докорити!